Які бувають страхи?
У психології поділяють два види страху: природний страх і невротичний.

Природний страх завжди проявляється за реальної небезпеки, коли загроза є прямо зараз. Якщо ви побачите, що на вас зараз наїде машина або хтось напав, то миттєво спрацює інстинкт самозбереження, ввімкнеться вегетативна система, яка запустить біохімічні реакції в тілі, і ми зазнаємо страху.
До речі, у житті ми дуже часто відчуваємо природний страх (тривогу), навіть не помічаючи цього, настільки він невловимий.

Приклади такого страху:

• ви розумно боїтеся попадання снаряда під час війни, тому при сигналі сирени використовуєте правило двох стін.
• хтось більше, хтось менше боїться висоти, і тому у відповідній обстановці уважно поводиться, щоб не впасти;
• боїтеся взимку захворіти, і тому тепло одягаєтеся;
• розумно боїтеся чимось заразитися, і тому періодично миєте руки і таке інше.

Природний страх тут просто відіграє роль здорового глузду. І важливо розуміти, що страх і тривога — нормальні функції організму, але річ у тому, що для багатьох із вас тривога стала ірраціональною та надмірною (не корисною), але про це нижче.

Крім того, здорове почуття страху (тривоги) завжди супроводжує нас у нових умовах. Це страх перед майбутнім, страх позбутися нинішніх комфортних умов, пов'язаний із невизначеністю, нестабільністю та новизною.

Страх як розвідник у незнайомій ситуації сканує все навколо і намагається звернути нашу увагу на можливу загрозу, деколи навіть там, де її немає чи може не бути. Таким чином, інстинкт самозбереження просто перестраховується, адже для природи головне — виживання і для неї краще перестрахуватися в чомусь, ніж щось недоглядати.

Інстинкту все одно, як ми живемо і почуваємося: добре чи погано; йому головне — безпека і виживання, власне звідси в основному й зростає коріння невротичного страху, коли людина починає тривожитися не через реальні приводи, а без причин або через дрібниці.

Невротичний (постійний) страх та тривога.
Спочатку розглянемо, чим страх відрізняється від тривоги.

Якщо страх завжди пов'язаний з реальною ситуацією та обставинами, то тривога завжди ґрунтується на припущеннях негативного результату тієї чи іншої ситуації, тобто це завжди тривожні думки переживань за своє чи чиєсь майбутнє.

Якщо взяти яскравий приклад із нападом ПА (панічної атаки), то людина відчуває жах за своє майбутнє, його думки спрямовані в майбутнє, він припускає, що з ним може щось трапитися, може померти, втратити контроль і т.д.

Такий страх зазвичай виникає на тлі стресу, коли ми починаємо надавати надмірне значення всьому, що спадає на думку, зациклюємося і катастрофізуємо ситуацію.

Наприклад:

• нормальний страх за своє здоров'я може перерости у тривожну зациклінність на своєму стані та симптомах;
• розумний догляд за собою або вдома може перетворитися на манію перед мікробами;
• турбота про безпеку близьких може перерости в параною;
• страх завдати шкоди собі та іншим може довести до хронічної тривоги, нав'язливого стану і ПА, а це, у свою чергу, може вилитися в страх збожеволіти або в постійний страх смерті і т.д.

Це і є невротичний страх, коли формується постійна (хронічна), підвищена тривожність, деяких, що навіть доводять до паніки. І саме через подібну тривогу переважна більшість наших проблем, коли ми починаємо регулярно відчувати сильну тривогу з різних приводів, і стаємо дуже чутливими до того, що відбувається.

До того ж, тривожний стан може загостритися невірним чи зовсім точним розумінням деяких трактувань, як-от: «ідея матеріальна» тощо.

І майже в усіх людей виявляються соціальні страхи. І якщо в деяких з них є здоровий глузд, то багато хто абсолютно марний і носить невротичний характер. Такі страхи заважають жити, забираючи всю нашу енергію і відволікаючи уявними, часом необґрунтованими і абсурдними переживаннями, вони заважають досягати цілей, розвиватися, через них ми втрачаємо багато можливостей.

Наприклад, страх зганьбитися, розчарувати, втратити компетентність та авторитет. З нагоди сьогоднішньої війни: страх засудження що поїхав (а), страх що житло зруйнує снаряд, страх засудження за бездіяльність (що не на передовий).

За цими страхами ховається не тільки суть можливих наслідків, а й інші почуття, які люди не хочуть і бояться відчувати, приміром, почуття сорому, пригніченості та провини дуже неприємні почуття. І тільки тому багато хто не наважується діяти.

Я була вкрай схильна до подібних страхів, але все стало поступово змінюватися, коли я почала змінювати своє ставлення і внутрішній погляд на життя.

Адже якщо гарненько подумати, що б не трапилося — навіть якщо нас осміють, постараються якось образити чи наше житло буде зруйновано — все це найчастіше не є для нас глобальною загрозою і, адже життя все одно продовжиться і, головне, у нас залишаться всі шанси на щастя та успіх. Все залежатиме лише від нас. Ми самі вирішуємо, як нам реагувати на ті чи інші ситуації.

Тільки коли ми починаємо спиратися на себе, а не тільки розраховувати на когось, і починаємо самі вирішувати, який вплив на нас будуть оточуючі, тільки тоді ми стаємо по-справжньому вільними.

Мені дуже подобається прочитане одного разу вислів:
«Ніхто не може завдати вам болю без вашої на те згоди». - Елеонора Рузвельт

У більшості випадків, пов'язаних із соціумом, ви боїтеся людей лише через ймовірність випробувати якісь неприємні почуття, але немає жодного сенсу боятися ні цих почуттів, ні думок людей, адже всі почуття тимчасові та природні за природою, а думки інших залишаться тільки їхніми думками. Хіба їхні думки можуть завдати шкоди? Тим більше, що їхня думка — це лише їхня думка з мільярда інших, скільки людей — стільки думок.

А якщо врахувати, що оточуючі більшою мірою самі стурбовані тим, що про них подумають, то їм нема великої справи до вас, як це вам може здаватися. Та й хіба можна прирівнювати своє щастя та чиїсь там думки?

Тому, насамперед, дуже важливо вчитися керувати самими емоціями, щоб не боятися відчувати їх, вчитися бути з ними якийсь час, адже нічого поганого в цьому немає, ні в кого не буває так, щоб завжди добре, до того ж, будь-які емоції, навіть найгостріші та неприємні, так чи інакше пройдуть і їх, запевняю, можна навчитися спокійно потерпіти. Тут лише важливий правильний підхід, про який йтиметься нижче.


Чому страх посилюється та розростається?
Тут варто виділити три напрямки:

• Прагнення позбутися страху зовсім;
• Уникальна поведінка;
• Невміння поводитися з почуттям страху, спроби весь час уникати, позбавлятися і придушувати страх різними способами, що призводить до такого психічного явища, як “страх перед страхом”, коли людина жахливо починає боятися самого почуття страху (тривоги), починаючи помилково вважати, що ці почуття ненормальні, і він взагалі не повинен відчувати їх.

Прагнення зовсім позбутися почуття страху та тривоги.
Така інстинктивна, уникальна поведінка походить з природного бажання всіх живих істот не відчувати неприємних переживань.

Тварина, якось переживши страх у якійсь ситуації, продовжує інстинктивно від цього тікати, як, наприклад, випадок із собакою.

Ішло будівництво, і раптом зірвався шланг біля балона, а неподалік стояв будинок, де була собача будка. Шланг, що зірвався, своїм свистом налякав собаку, що знаходилася поруч, і та згодом стала лякатися і тікати не тільки від чогось схожого зі шлангом, але навіть від простого свисту.

Цей випадок добре демонструє не тільки як формується інстинктивне поведінка до певних речей (подій та явищ), але і як трансформується страх, перетікаючи з одного явища на інше, чимось на нього схожим.

Те саме відбувається у людини, яка відчуває страх і паніку, коли вона починає уникати спочатку одного місця, потім іншого, третього і т.д., поки зовсім не замикається вдома або тікає з нього.

При цьому людина найчастіше чудово усвідомлює, що тут щось не те, що страх надуманий і він тільки в його голові, проте він продовжує його тілесно відчувати, а значить продовжує намагатися уникати.

Тепер поговоримо про уникну поведінку

Якщо людина боїться літати літаком, боїться спускатися в метро, боїться спілкуватися, боїться прояви будь-яких почуттів, зокрема страху, і навіть боїться власних думок, він намагатиметься цього уникати, цим роблячи одну з грубих помилок.

Уникаючи ситуацій, людей, місць чи якихось явищ, ви допомагаєте собі боротися зі страхом, але в той же час обмежуєте себе, а багато хто формує ще якісь ритуали.

Почуття страху спонукає бігти, ви поступаєтеся і біжіть, на якийсь час вам стає легше, адже загроза минула, ви заспокоюєтеся, але в несвідомій психіці тільки закріплюєте цю реакцію (як той собака, який боїться свисту). Ви ніби кажете своїй підсвідомості: «Ось бачиш, я тікаю, отже, небезпека є, і вона не надумана, а реальна», і несвідома психіка закріплює цю реакцію, виробляючи рефлекс.

Ситуації у житті дуже різні. Одні страхи та відповідні уникнення більше здаються виправданими та логічними, інші – абсурдними; але в результаті постійний страх не дає повноцінно жити, радіти та добиватися свого.

І таким чином, уникати можна всього, тому страх і розростається в житті в цілому.

Багато людей не почнуть свою справу або не підуть на співбесіду, тому що їх можуть лякати нові перспективи та труднощі, а багатьох лякатиме сама ймовірність пережити внутрішній дискомфорт під час спілкування тощо, тобто страх внутрішніх відчуттів.
І до всього багато людей роблять ще помилку, коли починають опиратися страху, що виник, намагатися емоційним зусиллям придушити виниклу тривогу, насильно заспокоїти себе або змусити повірити в протилежне.

Дуже багато хто з цією метою п'є заспокійливі засоби, приймає алкоголь, продовжує курити або неусвідомлено заїдає емоції, тому що їжа сприяє виробленню серотоніну і мелатоніну, що полегшує переживання. Це, до речі, одна з головних причин, чому багато людей повнішають. Я сама раніше часто заїдала переживання, на якийсь час, звичайно, допомагало.

Відразу скажу, емоціям треба дозволяти бути, якщо вже прийшла емоція, чи то страх чи щось ще, не треба одразу чинити опір і намагатися щось з цим почуттям зробити, так ви тільки посилите напругу, просто поспостерігайте, як ця емоція проявляється в вашому тілі, вчіться переживати і потерпіти її. Всі ці дії з вашого боку, спрямовані на уникнення та придушення почуттів, лише більше посилюють ситуацію!

Як перемогти страх і тривогу?
Страх, як ви вже самі зрозуміли, не тільки відіграє корисну, захисну роль, а й спонукає уникати навіть потенційної небезпеки, де це можливо.

Він далеко не завжди обґрунтований і оберігає нас від небезпеки. Нерідко він просто змушує страждати і заважає рухатися до успіху та щастя, а значить, нам важливо навчитися не сліпо вірити та піддаватися кожному пориву інстинкту, а свідомо втручатися.

На відміну від тварини, нездатної самостійно змінити ситуацію (собака так і продовжуватиме боятися нікчемного свисту), у людини є розум, що дозволяє усвідомлено піти іншим шляхом.

Чи готові піти іншим шляхом і перемогти страх? Тоді:

1. Коли виникає якийсь страх, не потрібно йому відразу вірити, багато наших почуттів нам просто брешуть. Я в цьому дуже добре переконалася, спостерігаючи, як і звідки береться.

Страх сидить усередині нас і тільки шукає гачки зачепитися, йому не треба особливих умов, інстинкт готовий на все поспіль бити на сполох. Щойно ми внутрішньо слабшаємо, відчуваємо стрес і поганий стан, він тут і починає вилазити назовні.
Наприклад: звук сирени, нове повідомлення про вибухи в каналах новин, чутки від знайомих і тп.

Тому, коли ви відчуваєте тривогу, пам'ятаєте, це зовсім не означає, що є небезпека.

2. Розростання і посилення страху сприяє саме бажання позбутися його.

Але зовсім позбутися страху, як багато хто про це мріє, в принципі неможливо. Це те саме, як захотіти позбутися шкіри. Адже шкіра теж, як і здоровий страх, виконує захисну функцію, — позбавлятися страху — це ніби намагатися здерти з себе шкіру.

Саме ваша мета позбутися і зовсім не відчувати страху робить це почуття ще більшим і гострішим. Ви тільки й думаєте: «Як позбутися, як позбутися, а що я зараз відчуваю, мені страшно, жах, що робити, коли це закінчиться, бігти-бігти…», тим самим подумки цикліться на цьому, включається вегетативна система, і ви самі не даєте собі розслабитись.

Наше завдання довести страхи та тривогу, які в певних ситуаціях обґрунтовані, до нормального (здорового) рівня, а не позбутися їх зовсім.

Страх завжди був і буде. Усвідомте та прийміть цей факт. Спочатку перестаньте ворогувати з ним, адже він вам не ворог, він просто є, і в ньому немає нічого поганого. Дуже важливо почати міняти до нього відношення зсередини і не надавати понад значення, що ви відчуваєте.

Ця емоція просто зараз надмірно-гостро працює всередині вас, тому що ви боїтеся її відчувати.

Згадуйте завжди, що це лише внутрішня, хімічна реакція у тілі (адреналінчик грає). Так - неприємно, так - болісно, так - страшно і іноді дуже, але терпимо і безпечно, не чиніть опір прояву цієї реакції, нехай вона пошумить і сама згасне.
Коли страх починає тиснути, зупиняйте увагу і спостерігайте все, що відбувається всередині вас, і продовжуйте спостерігати будь-які відчуття в тілі. Придивіться до дихання та затримайте на ньому увагу, плавно вирівнюйте його.

Почніть уловлювати думки, які розбурхують вас, саме вони загострюють ваш страх і доводять до паніки, але не женіть їх зусиллям волі, просто намагайтеся не втягуватися у думку: «а що якщо, а раптом, а чому», і не оцінюючи того, що відбувається ( погано, добре), тільки спостерігайте все, поступово вам почне ставати легше.

Тут ви спостерігаєте, як ваша психіка та організм в цілому реагують на якийсь зовнішній подразник (ситуація, людина, явище), ви виступаєте в ролі стороннього спостерігача за тим, що відбувається всередині та навколо вас. І, таким чином, поступово, через спостереження, впливаєте на цю реакцію зсередини, і вона надалі стає слабкішою і слабкішою. Ви тренуєте свою психіку бути менш ласкою до цього почуття.

І все це можна досягти завдяки «усвідомленості», страх дуже боїться усвідомленості.
Не все і завжди виходитиме, особливо спочатку, але згодом буде легше і краще.

Врахуйте цей момент і не впадайте у відчай, якщо щось буде не так, як хотілося, не всі відразу, друзі, тут банально потрібні регулярна практика та час.

3. Вкрай важливий момент: страх теорією не перемогти, поведінкою, що уникає, — тим більше.

Щоб він став згасати, треба свідомо йти йому на зустріч.

Різниця між сміливими людьми і трусами, які вирішують свої проблеми, не в тому, що перші не відчувають страху, а в тому, що вони переступають через страх, бояться і діють.

Життя занадто коротке, щоб не діяти і, якщо ви хочете більшого від життя, необхідно внутрішньо змінюватися: набувати нових корисних звичок, вчитися спокійно переживати емоції, контролювати мислення і вирішуватися на якісь дії, ризикувати. Навіть у складних ситуаціях (але не враховуємо сюди момент "виживання", наприклад, під обстрілом або фізичними каліцтвами).

Адже «можливість» завжди важливіша за ризик, а ризик завжди буде, головне, щоб «можливість» була обґрунтованою і перспективою.

Вам же зараз дуже помилково здається, що спочатку потрібно позбутися страху, здобути впевненість, а потім уже діяти, хоча, насправді, насправді якраз все інакше.

Коли перший раз стрибаєш у воду, потрібно стрибати, немає сенсу постійно думати про те, чи готовий ти до цього чи ні, поки не стрибнеш, не впізнаєш і не навчишся.

Крок за кроком, крапля за краплею, різкі стрибки, у більшості не вийде, намагатися нахрапом перемогти сильний страх малоефективно, швидше за все, він сумнівається, потрібна підготовка.

Починайте з менш значних страхів і рухайтеся поспішаючи.

Боїтеся спілкування, незатишно почуваєтеся серед людей — починайте виходити на люди та спілкуватися, скажіть комусь щось хороше просто так і тп.

І в такі моменти фокусуйте основну увагу і розглядайте те, що відбувається у вас усередині, коли ви входите в ситуацію, так ви почнете пізнавати самі себе через відображення того, що відбувається, ви дієте і усвідомлено спостерігаєте за всім.

Вам інстинктивно буде хотітися бігти, але легкої дороги тут немає: ви або робите те, чого боїтеся і тоді страх відступає; або поступаєтеся стихійному інстинкту і живете, як і раніше. Страх завжди виникає тоді, коли ми виходимо з комфортної зони, коли ми починаємо діяти та щось змінювати у житті. Його поява вказує на перспективи, і він вчить нас долати свої слабкості та ставати сильнішими. Тому не бійтеся страху, бійтеся бездіяльності!

4. І останнє тут: практикуйте розслаблюючі методики та більше розумового та емоційного відпочинку, дуже важливо відновити нервову систему, а у більшості з нас вона вкрай розхитана, без цього вимити просто не зможемо нормально діяти.

Також наполегливо рекомендую пам'ятати про тіло, хоча потроху робити прості вправи: присідання, віджимання, зарядку — це дуже допомагає подолати страх і тривогу, оскільки покращує не тільки фізику тіла, а й психічний стан.

Домашнє завдання.
Погляньте свій страх, як він проявляється в тілі і де. Це можуть бути неприємні відчуття в шлунку, тяжкість у голові або «димка», здавлене дихання, оніміння в кінцівках, тремтіння, біль у грудях і т.д.
Придивіться, які думки вам приходять, і як вони впливають на вас.
Проаналізуйте потім природний страх або невротичний.
Напишіть у коментарях про свої спостереження, висновки та запитуйте, якщо виникли питання.

З Любов'ю, Альона!